меню сайту
 
Балакалка
Голосування
Зберемось, поп"єм пива?
Всього відповідей: 98
Форма входу
Друзі сайту
[Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · · RSS ]
                                                      
  • Сторінка 4 з 4
  • «
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
МИСТСЦІ :)
BlackDiamond Дата: Четвер, 21.05.2009, 12:46 | Повідомлення # 46
Admin
Група: Адміністратори
Повідмлень: 1094
Репутація: 16
Статус: Offline
To kill yourself. To flatter weakness.
Admit you're nothing, then go on,
Look at the knife, you see reflection in it,
Which shows you what you can't condone.

But cut it fast, don't take time thinking,
Or else, you might get lost and fail,
Slit wrist around and watch blood leaking,
Your power's leaving, spirit starts to fade.

Oh, it's so weird, you never felt this,
It hurts, but you don't want to quit,
Now you can see another values,
Heaven is close and you are after it.

Somehow, this world just wasn't able
To give you things you so deserved,
It was too cold to you, too fatal,
You cried, you suffered - noone ever cared.

But it's all gone, and now, without you,
They will breathe easier, they'll smile,
Nothing will change, you never did expect, though,
Your grave became your shelter, place where you could hide

09.01.09


 
BlackDiamond Дата: Вівторок, 02.06.2009, 17:35 | Повідомлення # 47
Admin
Група: Адміністратори
Повідмлень: 1094
Репутація: 16
Статус: Offline
Вчера фильм смотрели...
Помнишь?
Как забавно было когда лысого дядька на куски порубило!
Со смеху по полу качались
Когда в разные стороны части тела разлетались
Рука - влево, голова - вправо
Холодное бездушье разум заступало
А парня в очках помнишь?
Тот, что пиво с нами пил
С девочкой своей иногда приходил
Он летать научился... С шестого этажа...
Угостил асфальт мозгами
Поужинал своими ж кишками
Не смешно тебе теперь? Да?
Тихий ужас в глазах
В голове- туман
Что чувствуешь?
Печаль, сострадание, жалость...
Но где же смех? Где же радость?
Когда боль рукой машет издалека-
Безразличие в ответ получает она.
А если стоит рядом-
Изнутри разьедает взглядом.

Для тех, у кого атрофировался ген жалости...


 
Мота-Мота Дата: Четвер, 04.06.2009, 19:19 | Повідомлення # 48
Генерал-майор
Група: Перевірені
Повідмлень: 334
Репутація: 1
Статус: Offline
мона ліза в стилі модернізм.


 
BlackDiamond Дата: Середа, 04.11.2009, 17:16 | Повідомлення # 49
Admin
Група: Адміністратори
Повідмлень: 1094
Репутація: 16
Статус: Offline
Улица, где гаснут фонари
Казалось бы, что всё знакомое до боли
Казалось бы что всё так просто, и невзрачно
Где тишина и крики чёрных пташек
Ведут тебя в невидимый туннель

А сзади шлейф несбывшихся надежд
И голова забита всем не нужным «…зачем и для кого?»
Не получается иначе, просто так не думать…и забыть
Нападает эта чертовая астма
Жизнь моя на миг… перестает дышать

Не выровнять ту вмятину, что в сердце -
Дважды ты оставил, всё убив …
Убив своей никчемностью,
Убив своей слабостью,
Убив своим самолюбием,
Убив мечты, о которых ты боялся рассказать
Или вправду же … они на самом деле не рождались

Я «игрушка» ты сказал, моя игрушка.
Действительно игрушка, которой наигрался нелюбя
Марионетка, порченая кукла, которая послушно сидя,
Всё ждала, … когда хозяин мой проснется, чтобы вновь попасть туда –
В тот мир, придуманный не нами, а в мир управляемый тобой

За неведомой стеной, за закрытой дверью
Ты себя искал, не знаю ли нашел
Но вряд ли для меня еще найдёшь участья
Твоя жизнь теперь занята другим.

Оставлю голос, вслед тебе за спину
Не забудь мой взгляд, в котором ты тонул
Я вечным океаном для тебя останусь.
Но он, увы, не ведом для твоих границ

Без страха, рассуждений, я не боюсь сказать
Люблю, люблю до боли, но не вернусь опять.
Куклы же игрушки – не надо забывать.
Поставь меня на полку, и уйди опять.


 
  • Сторінка 4 з 4
  • «
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
Пошук:
  
Copyright BlackDiamond ©2007 - 2026 |